Шацька селищна територіальна громада

Офіційний сайт

Олександр Костюк

Фото без опису

Олександр Костюк народився 18 червня 1982 року у селі Смоляри-Світязькі.

Навчався в місцевій школі. Однокласники згадують, що Саша був веселим, компанійським, працьовитим. Мама і тато працювали у колгоспі, і Саша любив допомагати татові-механізатору, спостерігати за мамою-зоотехніком.

У родині був найменший, є ще старші брат і сестра.

«Мій Саша – сільський хлопець, умів косити траву, орати поле і був комбайнером. Від нього не пахло дорогими парфумами, а більше соляркою та бензином, адже з дитинства був закоханий у техніку. Машина, трактор, мотоцикл, скутер і комбайн – це далеко не всі захоплення, – згадує мама  Марія Артемівна.

Вдома всі його улюблені речі – на своїх місцях. У великій кімнаті на столі стоїть портрет воїна. На світлині захисник мужній, серйозний і усміхається, ніби вітається з усіма відвідувачами будинку.

Саша дуже любив тварин, і два вірних чотирилапих друга досі з сумом в очах виглядають свого господаря додому.

У 2000 році проходив строкову службу. Командир військової частини, де служив Олександр, запропонував підписати контракт на військов службу, але наш земляк повернувся до своєї родини в рідне село. Їздив по заробітках, а ще мріяв про створення власної сім’ї, про сімейне щастя.

Олександр Костюк був мобілізований 1 вересня 2022 року, служба проходила у військовій частині А 1008 на посаді гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. Боєць часто телефонував до рідних, ніколи ні на що не скаржився, в нього завжди все було добре. Воїн планував приїхати додому у відпустку, навіть свою  найкращу форму беріг для зустрічі з сім’єю.

Коли дізнався, що односельці планують відправити йому посилку на зимові свята, казав: «Мені нічого не треба. У мене все є, хіба пиріжків домашніх хочеться».

На превеликий жаль, Олександр так і не дочекався улюбленого смаколика. Пиріжки у вигляді тужиків скуштували усі, хто прийшов провести в останню дорогу: друзі, родина, побратими, знайомі, односельці.

Загинув Олександр Костюк 31 грудня 2022 року під час ворожого обстрілу, виконуючи бойове завдання біля села Іванівка Куп’янського району Харківської області.

5 січня 2023 року кортеж з тілом Героя зустрічали мешканці населених пунктів Шацької громади, створивши живий коридор шани. Наступного дня бійця відспівали в Свято-Духівському храмі села Смоляри-Світязькі та поховали з військовими почестями на сільському кладовищі.

Президент України Володимир Зеленський посмертно нагородив Олександра Костюка орденом «За мужність» III ступеня. Нагороду вручили матері Героя.

Вічна і світла пам'ять Герою, який віддав своє життя за Україну.

На щиті додому повернувся герой Олександр Костюк

В Смолярах-Світязьких провели в останню путь загиблого захисника України

Річниця загибелі воїна Олександра Костюка з села Смоляри-Світязькі

 

Фото без опису

 

Фото без опису

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь