Артем Тахасюк
Артем Тахасюк
Артем Тахасюк народився 2 листопада 1997 року в Шацьку в багатодітній родині. В 2013 році закінчив 9 класів місцевої школи. Далі продовжив навчання в Любомльському професійному ліцеї, де здобув професію столяра будівельного, верстатника деревообробних верстатів. За час навчання був нагороджений грамотами за високі досягнення в оволодінні професією та за активну участь у спортивному житті навчального закладу. Згодом півтора року проходив строкову військову службу в морському флоті в містах Миколаїв і Скадовськ.
Після служби в армії поїхав на роботу в Польщу, де працював у деревообробній сфері. Також довелося столярувати в Шацьку. Артем мав золоті руки і дуже любив працювати з деревом. Робив це професійно, вкладав душу в свої вироби. Він виготовляв меблі (стінки, столи, стільці, ліжка, комоди), альтанки, зробив колиску для племінників. Також у складі будівельної бригади допомагав людям ремонтувати оселі, займався зварювальними роботами. Своєю сумлінною працею здобув повагу і вдячність односельців.
Артем мріяв відкрити власну справу і сповна реалізувати себе в улюбленій столярській роботі, працюючи для людей і на добробут своєї родини. На зароблені гроші він купував необхідні інструменти, крок за кроком наближаючись до своєї мрії…
20 квітня 2024 року Артема Тахасюка мобілізували на військову службу. Пройшовши навчання на Рівненщині, він у складі 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (військова частина А1008) був направлений на харківський напрямок. Мужньо боронив нашу державу в найгарячіших точках фрону, самовіддано виконував бойові завдання. Був поранений, лікувався в госпіталі, пройшов реабілітацію, потім знову повернувся до свого підрозділу.
«Коли йшов на бойові позиції, попереджав, що не матиме можливості відповідати на наші дзвінки. Останній раз, коли повернувся з них, це було 14 лютого 2025 року, ми з ним поговорили по телефону. Сказав тоді, що за декілька днів знову вирушає на позиції, бо більше нема кому. З цього часу ми втратили з ним зв'язок…
Я часто казала: «Синочку, ти маєш повернутися, маєш прийти з війни, бо ти моя опора в житті». Він же ніби щось відчував, бо говорив, що, напевно, вже не повернеться» – згадує мама Валентина Іванівна.
…З 17 березня 2025 року Артема Тахасюка вважали зниклим безвісти. На превеликий жаль, саме цього дня захисник загинув на Харківщині під час виконання бойових завдань.
6 квітня Шацьк попрощався зі своїм Героєм. На Алеї пам’яті Героїв відбулася громадянська панахида за загиблим з участю духовенства Шацького деканату ПЦУ. Відспівали Героя в Свято-Михайлівському храмі Шацька.
Поховали Артема Тахасюка з військовими почестями на кладовищі селища Шацьк.
Вічна пам’ять, честь і шана Герою!
Читайте також:
В Шацьку попрощалися з Героєм Артемом Тахасюком
