Олександр Гурко

Олександр Гурко народився 14 червня 1991 року в селищі Шацьк у родині інтелігентів: батько був медиком, мама – вчителькою історії у місцевій школі. Крім Олександра, в подружжя підростало ще двоє старших синів.

«У дитинстві Сашик був допитливим, непосидючим і дуже творчим. Мав сильний голос, гарно співав, грав на гітарі, писав вірші, гуморески і навіть творив книгу-фентезі «Україна майбутнього». Компанійський, веселий, винахідливий – в нього завжди було багато друзів, у голові – безліч різноманітних ідей. У школі любив мову, літературу, історію. Не був відмінником, але мав величезне бажання пізнавати все нове, цікаве», – розповідає мама Тамара Степанівна.

У 2009 році Олександр закінчив Волинський технікум Національного університету харчових технологій, здобувши спеціальність оператора комп’ютерного набору. У 2012-у отримав диплом Старовижівського професійного ліцею і став професійним слюсарем з ремонту автомобілів, водієм автотранспортних засобів.

Працював за кордоном (у Польщі). Також вдома, в Україні, виконував на замовлення ремонтні роботи. Одружився з  місцевою дівчиною, в подружжя народилося двоє синів. На жаль, через деякий час пара розлучилася. Олександр дуже любив своїх дітей, племінників, знаходив з ними спільну мову, любив проводити з ними час.

В грудні 2023 року Олександра Гурка мобілізували до Українського війська. Впевнено і рішуче пішов боронити свою державу, свою сім’ю від ворогів. Спершу було військове навчання в Рівному, біля Києва, згодом – у Польщі. Служив у місті Суми в штабі, через деякий час його перевели в командно-спостережний пункт. Командування цінувало професіоналізм Олександра та його відданість службі. Як надійного, дисциплінованого та сумлінного військовослужбовця його ставили в приклад іншим бійцям.

Військова служба загартувала його характер, зробила Олександра ще більш сильним і відповідальним. Він пишався тим, що робить важливу справу, боронячи Україну від рашистів, з гордістю розповідав про своїх побратимів, вірив у перемогу.

28 липня 2024 року Олександра Гурка перевели в місто Торецьк Донецької області. 11 серпня було пряме влучання керованої авіабомби у бліндаж, де перебував Олександр з бійцями. Мужній воїн загинув, закривши собою побратимів і врятувавши їм життя. Знадобилося 5 годин, щоб відкопати тіло нашого земляка… Ротний на руках ніс полеглого до машини, і в цей момент українських захисників стали атакувати ворожі дрони, тому, на превеликий жаль, тіла решти загиблих винести не вдалося. Вони всі на сьогодні зниклі безвісти…

17 серпня 2024 року жителі Шацька на колінах зустріли свого Героя Олександра Гурка. Чин відспівування провели священники Шацького деканату ПЦУ в Свято-Михайлівському храмі. Поховали мужнього воїна з військовими почестями на місцевому кладовищі.

Вічна пам'ять Герою, який віддав своє життя за Україну.

Спогади про захисника його племінниці і похресниці Діани Гурко.

«Мій хрещений батько був веселим, добрим, душевним і водночас стійким, сильним, з твердими переконаннями. Мені подобалося проводити з ним час, коли я гостювала у бабусі з дідусем. Нас обох об’єднувала любов до музики. Сашик грав на гітарі і співав. І я співала разом з ним. До речі, його гітара зараз у мене. Для мене це не просто річ, це пам’ять про мого хрещеного, це нитка, яка з’єднує з ним через звуки, мелодію, спогади. Тепер ця гітара – його голос у тиші… Хочу поміняти струни на музичному інструменті і почати вчитися на ньому грати.

Пригадую, як ми вдвох робили сюрприз для бабусі в її день народження. Торт, запалені свічки, щирі зичення в нічну пору! Бабуся була не просто приємно здивована, а вражена. А ми – щасливі, бо змогли подарувати їй такі сильні емоції!

Коли почалася війна, Олександр сказав, що готовий стати до захисту України. І пішов її боронити в 2023 році. Було важко, але він тримався, не скаржився, не падав духом, рідним завжди казав: «У мене все нормально». Після війни він мріяв подорожувати, займатися музикою, бачити, як ростуть його діти. Заохочував мене до занять музикою.

Сьогодні біль непоправної втрати я виливаю в поетичні рядки, у відео в соцмережах, присвячені нашому Герою. У своїх віршах я розмовляю з тим, кого більше немає серед нас. Але він є в пам’яті, живе в спогадах, у словах, у звуках гітари, у подвигу, в історії України».

Читайте також:
На війні з російськими окупантами загинув військовослужбовець Олександр Гурко

У Шацьку попрощалися з Героєм Олександром Гурком