17 вересня – День усиновлення
17 вересня – День усиновлення
Усиновлення – коли серце обирає любити. Кажуть, родина – це не лише про спільну кров, а про любов, яка здатна народитися у серці. Саме так народжується нова історія – історія дитини, яка знаходить дім, і дорослого, який відкриває для неї своє серце.
День усиновлення – це нагадування, що кожна дитина заслуговує на родину, на теплі обійми, на «мама» і «тато» у своєму житті.
Усиновлення – одна з пріоритетних форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
І найголовніше – сьогодні цей шлях став ближчим: тепер повноваження з питань усиновлення передані громадам, тож мешканці можуть звертатися за всією необхідною інформацією та допомогою до служби у справах дітей за місцем свого проживання.
Усиновлення – це не лише можливість змінити чиєсь життя.
Це шанс подарувати дитині дім, а собі – найбільший скарб: щиру дитячу любов і вдячні очі, які назавжди стануть твоїм світом.
Законодавець зазначає, що усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.
Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, які не перебувають у шлюбі, за умови, що вони є громадянами України.
Усиновлювачами не можуть бути особи, які:
- обмежені у дієздатності;
- визнані недієздатними;
- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
- страждають на хвороби, перелік яких затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.08.2008 р. № 479 „Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.10.2008 р. за № 1022/15713;
- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
- були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.
- не можуть бути усиновлювачами особи однієї статі, а також інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання.
Заява може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним.
У разі, коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).
