З Днем Державного Прапора України!
З Днем Державного Прапора України!
Шановні мешканці Шацької громади!
Від щирого серця вітаю вас із Днем Державного Прапора України!
23 серпня ми віддаємо шану одному з найголовніших своїх символів та одній із найбільших святинь української нації – Державному прапору України.
Державний Прапор України – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, він є символом нашої країни, втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
Витоки кольорів нашого Державного Прапора сягають доби Руського королівства, коли синя та жовті барви позначали державу короля Данила у ХІІІ столітті. Одна з перших згадок про поєднання синьої і жовтої барв на «гербових прапорах» українських земель датується початком ХV століття. У Грюнвальдській битві 1410 року воїни з Львівської землі йшли у бій під синім прапором із жовтим левом, який спинається на скелю. У ХV столітті вже у Польському королівстві гербом Руського воєводства (Львівська, Галицька та інші землі) продовжував залишатися лев. Цікаво, що форми цього геральдичного знака могли були різними – лев був і в короні, і без, зі скелею й ні. Проте кольори були однакові: поле щита – синє, а лев і скеля – золоті. Після 1772 року частину західноукраїнських земель було приєднано до Австрійської імперії. Давній знак із левом тимчасово вийшов з ужитку. 1848 рік. У Європі триває Весна народів – підйом демократичних і визвольних рухів. Тоді й відродився історичний символ Руського королівства – лев. Разом із жовтим та синім кольорами він став національним знаком українців Галичини. У ті часи стихійно і масово почали утворюватися місцеві військові загони. Вони потребували прапорів. Однак швидко виготовити їх не могли, тож просили Головну Руську Раду, аби та допомогла «штандар руский зо Львова спровадити». Так замість зображення лева стали поширюватися простіші у виготовленні полотнища «в руських барвах» із двох рівновеликих синьої та жовтої смуг.
На початку ХХ століття, після падіння царату в Російській імперії та на тлі національно-визвольного руху, такий стяг поширився всією Україною. Під синьо-жовтими прапорами проходили багатотисячні мітинги. Під ними вирушали на фронт. Офіційно цей стяг в Українській Народній Республіці затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот. Після окупації України більшовиками за синьо-жовтий карали. Попри це, питомо українські кольори лишалися нашим символом. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом. 4 вересня 1991 року, вже після відновлення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор піднято над Верховною Радою.
Наш народ ніс його через покоління національно-визвольної боротьби, через революції і Майдани, через геноцид та війни. Нинішній час – це час великих змін та випробувань. Пора сподівань і надій. Російські окупанти посягнули на незалежність нашої держави, і її захисники – мужні сини й доньки України – під синьо-жовтим прапором героїчно боронять найсвятіше. Державні стяги майорять нині по всій Україні і по всьому світу, об'єднуючи серця українців, символізуючи єдність, свободу та незламність нашого народу. Наші прапори нашиті на формі кожного українського воїна, і є справжнім оберегом для захисників та захисниць.
Сьогодні ми високо підіймаємо вгору наше знамено… Пишаємося найкращими синами та доньками, які відстоюють нашу державність під скропленими кров’ю і пробитими кулями українськими прапорами та мужньо дають відсіч ворогу.
Схиляємо голови в пам’ять про тих, хто в часи великих випробувань йшов у бій під синьо-жовтим стягом та поклав своє життя за Україну.
Віримо, що скоро державний прапор замайорить над усією благословенною Україною!
З повагою – Богдан ТИМОШУК, секретар Шацької селищної ради
