Сергій Занюк
Сергій Занюк
Сергій Занюк народився 22 липня 1985 року в селі Залісся.
Навчався в Пульмівській школі. І вчителі, і діти знали Сергія як кмітливого учня, сильного спортсмена, чудового математика, який рахував подумки, в умі вирішуючи складні задачі. Свої математичні здібності застосовував і в дорослому житті, любив правду і справедливість, був спокійним, цілеспрямованим – саме за ці якості односельчани, а згодом побратими в зоні бойових дій називали його Депутатом.
Далі в житті Сергія була строкова військова служба. Працював у Луцьку експедитором, охоронцем на заводі, згодом – начальником зміни. Коли приїжджав додому, в Залісся, любив ходити на риболовлю, в ліс – по ягоди і гриби. Поважав і шанував своїх батьків, допомагав їм у всьому, власноруч створив для них комфортні побутові умови в будинку. Сергій зустрічався з дівчиною і мріяв про свою сім’ю…
Повномасштабне вторгнення докорінно змінило життя Сергія Занюка. 21 березня 2022 року його призвали на військову службу. Був механіком-водієм танка, боронив Україну в найгарячіших точках фронту. Краматорськ, Бахмут, Херсон…Захищаючи Херсон від рашистів, отримав поранення. Під час лікування в госпіталі щодня телефонував рідним, проте про поранення їм не розповів – щоб не хвилювалися.
За проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою Сергій Занюк був нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а також медаллю «За поранення».
«Ми бачилися з Сергієм, коли він приїжджав додому в короткі відпустки. Завжди був у гарному настрої, розповідав про службу, про те, як він із побратимами проривався на танку до своїх під ворожим обстрілом, як потім ремонтували пошкоджену техніку… Ми пропонували йому допомогти зі збором на щось необхідне для фронту, для бійців, проте Сергій казав, що йому нічого не треба. В останню свою відпустку мав вигляд втомленого і виснаженого…» – згадує про свого однокласника Оксана Тумік, староста Пульмівського округу.
…Боєць 60-ї окремої механізованої бригади молодший сержант Сергій Занюк 22 травня 2023 року помер у лікарні від важких поранень, отриманих 17 травня під час виконання бойового завдання у м. Бахмут Донецької області. Лікарі боролися за його життя, однак врятувати воїна не вдалося.
Він був мужнім воїном, відважно боровся за рідну Україну, відстоював у боях її свободу і незалежність.
У захисника залишились мама, дві сестри та брат.
Висловлюємо щирі співчуття рідним військовослужбовця, схиляємо голови в глибокій скорботі перед пам’яттю Героя, який віддав своє життя за Україну.
Читайте також:
В Шацькій громаді попрощалися з воїном Сергієм Занюком із села Залісся
Вшанували пам'ять Героя в річницю його загибелі
