Сергій Хом'як

Сергій Хом’як народився 3 квітня 1971 року в Шацьку. Базову середню освіту здобув у місцевій школі. Любив спорт, особливо веслування, часто їздив на змагання. Навчався в Луцькій спортивній школі, проте змушений був попрощатися зі спортом через хворобу серця. Служив в армії, під час служби отримав звання старшини. 

В 2008 році у Шацьку Сергій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою. Одружилися, в подружжя народилося двоє дітей. Молода сім’я жила в Луцьку, Вараші, Києві, а з 2011-го осіла в селищі Шацьк.

Зі слів дружини, Сергій був добрий, життєрадісний, комунікабельний, мав багато друзів і дуже цінував свою сім’ю. Він любив літо, коли на пляжі Світязя міг займатися своєю улюбленою справою – готувати прямо біля озера плов і шашлики для відпочивальників. Ці страви в нього виходили надзвичайно смачними, тому з часом з’явилося дуже багато шанувальників кулінарних здібностей Сергія. Найбільш віддані навіть спеціально приїздили в Світязь, аби скуштувати його смаколиків.

Перед повномасштабним вторгненням Сергій відчував тривогу… Наприкінці 2021 року почав виготовляти документи для виїзду за кордон, бо збирався до Польщі  на роботу. Проте зволікав. Вичікував, передчуваючи щось недобре. 24 лютого 2022 року почалася війна. Цього ж дня Сергій Хом’як пішов у місцевий військкомат, бо твердо вирішив іти захищати Україну, свою сім’ю, своїх діток від ворога. З незрозумілих причин його там не зарахували до лав ЗСУ. Тоді він поїхав до Луцька і записався в підрозділ місцевої тероборони. Деякий час ніс службу там, виконував певні завдання, охороняв державний кордон. Згодом зрозумів, що він як воїн більше потрібний на фронті, ніж у тилу, і прийняв рішення перевестися в підрозділ, який виконував завдання в зоні бойових дій.

Після військових навчань була служба у прифронтових Харківщині, Луганщині – там, у колі побратимів, на самій лінії фронту, в складі 1 окремої бригади спецпризначення ім. Івана Богуна, батальйону «Дике поле», від відчував, що робить важливу справу. «Працюємо» – любив повторювати дружині під час телефонних розмов, маючи на увазі – «б’ємо ворога».

«Особливо страшний час – виконання бойових завдань з виходом «на нуль». Сергій завжди з них виходив і телефонував мені. Фатальним став останній раз – не було зв’язку, не надходило жодної інформації. Вже з 30 грудня 2022 року Сергія вважали офіційно зниклим безвісти», – згадує дружина Ольга.

Півтора року рідні жили надією, що воїн живий. На жаль, підтвердилося найстрашніше… Постановою про ідентифікацію особи Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві Сергій Хом’як був визнаний як військовослужбовець ЗСУ, що загинув 30 грудня 2022 року.  Свій останній бій захисник прийняв на Луганщині, біля населеного пункту Червонопопівка.

2 червня 2024 року Герой повернувся додому «на щиті». Мешканці Шацької громади навколішки зустріли мужнього воїна, який віддав за Україну і її незалежність найцінніше – своє життя. Рідні, друзі, побратими, односельці, представники духовенства віддали останню шану захиснику під час громадянської панахиди. Чин відспівування Героя відбувся в Свято-Михайлівському храмі Шацька. Поховали Сергія Хом’яка з військовими почестями на новому селищному кладовищі.

Вічна і світла пам'ять Герою!