Олександр Бондарук
Олександр Бондарук
Олександр Бондарук народився 13 вересня 1982 року в селі Залісся, в сім'ї простих селян Сергія та Надії. Батько був будівельником, а мати працювала лісорубом у лісництві. В Олександра було ще дві сестри: Людмила і Наталка, та два брати: Володимир та Андрій. Батько мусив їздити на заробітки для того, щоб утримувати велику родину.
Сашко пішов в перший клас, коли йому було 6 років. В школі навчався доволі непогано, радував батьків своїми успіхами. Був життєрадісним та веселим хлопчиком. Закінчив лише 9 класів та відразу ж поїхав на заробітки для того, щоб допомагати батькам, адже часи були дуже важкі і грошей практично не було. Як і його батько, він був будівельником, їздив по різних містах та селах, навіть працював за кордоном, але його завжди тягнуло до рідної домівки. Бували моменти, коли Олександр не мав, що їсти, але він не здавався і працював далі, бо знав, що у нього все вийде. У підлітковому віці зустрічався з дівчиною Наталкою зі свого села, але невдовзі вона виїхала в Білорусь і вийшла там заміж. З часом життя налагоджувалося, Олександр жив у своєму селі, працював, допомагав сім'ї. Після смерті батька він залишився жити з мамою і братом.
В селі Олександра любили та поважали односельці, він мав дуже багато друзів, завжди усім допомагав і ніколи не відмовляв. Любив риболовлю. Через те, що не склалося особисте життя і не мав дружини та дітей, він віддавав усю любов та турботу своїм племінницям, які з часом переїхали жити до них з мамою.
24 лютого 2022 року Росія напала на Україну. Відразу захищати нашу державу пішов близький друг Сашка, та й він сам уже мав намір стати до оборони. Коли Олександру вручили повістку, він без вагань пішов на військову службу. 12 березня 2022 року поїхав у військкомат. Цього ж дня його відправили в Сарни на полігон, а через 3 тижні Олександр Бондарук прийняв присягу в Черкасах і поїхав в Авдіївку. Був за 5 км від Донецька, в 110 окремій механізованій бригаді, 8 рота, 3 батальйон. Підрозділ дислокувався в лісі, бійці жили вони в окопах зі зміями, мишами, павуками і жартома давали їм імена, називаючи їх своїми друзями. Було важко, він часто не мав змоги написати, подзвонити, зрідка приходили повідомлення: «Мам, я живий». Декілька разів він чудом залишався живим, Господь допомагав йому вилізти з-під завалів, оминути полон. За весь період, поки Олександр захищав Україну (це майже 2 роки), він два рази приїжджав додому: 1 листопада 2022 року та 10 вересня 2023-го, на свій день народження. 13 вересня минулого року йому виповнилося 41 рік.
Одного разу в машину його побратимів влучив снаряд, і транспорт загорівся. Олександр сміливо кинувся їх рятувати, жертвуючи власним життям. Хлопці дали йому позивний «Бос». На фронті він знайшов собі друзів та мав хороші відносини з усіма. На цьому нелегкому шляху була у нього велика радість – його кохана Наталя, яка повернулася до нього, коли він уже був в Авдіївці. Це його перше кохання. Спочатку вони спілкували в інтернеті, бо дівчина мешкає в Білорусі. Але через деякий час вона все ж таки змогла до нього приїхати на схід. Таким щасливим його не бачили давно! Він все життя її кохав і нарешті випала можливість бути їм разом. Наталка розмовляла лише українською мовою, донатила на ЗСУ і вірила, що Україна переможе. Вона завжди його підтримувала, у них було багато планів на майбутнє, вони хотіли одружитися, коли він приїде у відпустку, але Олександра не відпустили. Мама просила приїхати сина у відпустку в лютому 2024 року, але він сказав: «Мам, я приїду в квітні, і ми з Наталкою одружимося». Але ця зустріч так і не відбулася, адже 2 лютого 2024 року Олександр загинув, перебуваючи в Авдіївці.
5 серпня 2022 року Президент України Володимир Зеленський нагородив Олександра Бондарука відзнакою «За оборону України» та вручив годинник від голови Верховної Ради України і медаль «За оборону України».
25 жовтня 2023 року наш Герой отримав статус учасника бойових дій та медаль «Ветеран війни».
Указом Президента України від 9 серпня 2024 року Олександра Бондарука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Читайте також:
Попрощалися з мужнім воїном Олександром Бондаруком, який загинув, захищаючи Україну
