Олег Захожий
Олег Захожий
Олег Захожий народився 18 грудня 1973 року в селі Богданка Шосткинського району Сумської області. Там минуло його дитинство, пройшли перші роки навчання в школі. Після розлучення мама з сином Олегом переїхала в село Прип’ять, звідки вона була родом. Олег Захожий закінчив місцеву школу, далі в Луківському училищі здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю.
В 1991 році одружився з місцевою мешканкою Тетяною. В 1997 році, як тільки дружина стала працювати завідувачкою ФАПу в Кропивниках, подружжя переїхало в цей населений пункт. Купили будинок, добудували його, довели до ладу обійстя. Народилося троє дітей: Вадим, Юлія, Софія.
Олегу Захожому довелося працювати на цегельному заводі, в лісогосподарській сфері, трактористом у колгоспі, а в останні роки він часто їздив на заробітки за кордон. У вільний від роботи час любив рибалити, збирати в лісі гриби і ягоди.
Був принциповим, нікого і нічого не боявся, на все мав свою думку, ні під кого не підлаштовувався. Завжди відгукувався на прохання допомогти. Добрий, чуйний до своїх дітей – він дуже любив сина і доньок, нічого для них не шкодував. «Все, що я вмію робити, – це заслуга мого батька» – каже син Вадим.
22 лютого 2024 року Олег Захожий був мобілізований на військову службу. У званні молодшого сержанта виконував бойові завдання у гарячих точках фронту. Боронив Україну в складі військової частини А4667.
Дружина Тетяна пригадує, що чоловік не розповів їй про свій перший вихід на бойові позиції на Харківщині – щоб не хвилювалася. Лише згодом зізнався, що побував у справжньому пеклі: ворог бив по наших захисниках з усіх видів зброї. Під час виходу з передової Олег Захожий врятував життя двом пораненим, які утримували позиції недалеко від нього. Ще для двох молодих воїнів допомога не знадобилася – вони загинули. Розповідаючи про це дружині, Олег плакав…
Після цього був дуже короткий перепочинок – і на бійця знову чекала дорога на передову. Це було бойове завдання, з якого Олег Захожий вже не повернувся… З 23 травня 2024 року військовослужбовця вважали зниклим безвісти. Як з’ясувалося згодом, саме цього дня захисник загинув.
Майже через рік, 26 березня 2025 року, Герой повернувся додому «на щиті».
На Алеї пам’яті Героїв у Шацьку відбулася громадянська панахида за загиблим з участю духовенства Шацького деканату ПЦУ. Слова співчуття висловив рідним і близьким Богдан Тимошук, секретар селищної ради.
Відспівали Героя в Свято-Михайлівському храмі Шацька.
Поховали Олега Захожого з військовими почестями на кладовищі села Кропивники.
Вічна і світла пам'ять захиснику, який віддав своє життя за Україну, її волю і незалежність.
Читайте також:
В Шацьку і Кропивниках попрощалися з Героєм Олегом Захожим
