Рекомендації щодо боротьби з борщівником Сосновського
Рекомендації щодо боротьби з борщівником Сосновського
Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden) – культура, яку вирощували на корм (силос) для тварин у 50-ті роки минулого сторіччя. Поїдаючи силос із борщівника, корови давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Тому культуру залишили без уваги. З часом борщівник Сосновського почав поширюватись у вигляді своєї здичавілої форми. З'ясувалось, що під час вегетації борщівник накопичує фотодинамічно активні органічні сполуки: кумарини, фурокумарини.
Сік рослин, що потрапляє на шкіру з такими речовинами, під впливом сонячного світла (ультрафіолету) здатний підсилювати пігментацію шкіри людини і тварин, викликати дерматити, які називають «опіками». Найчастіше дерматити від потрапляння соку борщівника на шкіру проявляються у вигляді пухирів, які викликають неприємні больові відчуття. Такі пухирі з часом стають темними плямами, що сходять протягом 3-6 місяців.
Борщівник успішно проникає в природні екосистеми: на узбіччя автомобільних та залізничних шляхів, польових доріг, на крайові смуги сільськогосподарських угідь, каналів, ярів, балок, заплави річок, на необроблювані землі, пустирі, сміттєзвалища, узбіччя лісів. Рослину можна знайти в парках, садах, населених пунктах.
Біологічні особливості та умови поширення
Борщівник Сосновського («гераклова трава», «ведмежа лапа») – це багаторічна рослина родини зонтичних з 2-5-річним циклом розвитку. З центральної її бруньки на 3-5, рідше – на 2-3 році життя утворюється квітковий пагін. Квітка – складний зонтик, білий або зелено-жовтий. Після плодоношення рослина повністю відмирає. Розмножується переважно насінням. Воно легко поширюється з допомогою вітру і води, проростає неодночасно: першого року зазвичай - 20-70%, другого –30-60% від непророслого першого року. Деяке насіння борщівника може прорости тільки через 5-6, або навіть через 12-15 років!
Одна рослина може давати 15-20 тисяч, а в окремі роки – до 100 тисяч життєздатного насіння. Борщівник – морозо- і холодостійка рослина (під снігом витримує морози до –40-50°С), добре витримує приморозки до - 10°C і спеку до + 37°C. Вимогливий до світла, погано переносить затінення та покривні посіви. Може вегетувати 6-8 років. Коренева система стержнева, добре розвинена, сягає до 2 м. Висота рослин - до 2-2,5 м, порожнинне стебло завтовшки до 10 сантиметрів. Листки міцні, 80-100 см, завдовжки і до 70 см завширшки, іноді довжина листка сягає до 2 м і більше, тому і виникла назва – «гераклова трава».
Борщівник має алелопатичні властивості і здатний витісняти місцеві види рослин, включаючи хвойні дерева.
Методи боротьби з борщівником
1. Оранка декілька разів за вегетаційний період (через кожні 3-4 тижні, починаючи з моменту відростання борщівника) впродовж від 2-3 до 5-7 років. Перша – з появою можливості виїзду в поле; друга – до фази розгортання листків і викидання на поверхню суцвіть.
2. Плоскорізний обробіток – підрізування коренів на глибині 5-10 см. Індивідуальний спосіб з використанням ручної лопати – рано навесні потрібно зрізати (зрубати) точку росту борщівника нижче кореневої шийки. Якщо зрубати вище – на корені залишаться сплячі бруньки, які підуть у ріст. Дрібні однорічні сходи борщівника легко знищити прополюванням.
3. Скошування до періоду цвітіння і не пізніше, як через 2-3 тижні після першого скошування.
4. Обрізування квіток у фазах бутонізація-початок цвітіння. Цей спосіб ефективний, але небезпечний через ймовірність отримати дерматози. Спалювати насіння борщівника можна, коли воно добре підсохне. Зрізування парасольок з сухим насінням треба виконувати обережно і акуратно. У період горіння парасольок важливо дотримуватись усіх запобіжних заходів, адже з плодів борщівника буде виділятися летка ефірна олія. Важливо дотримуватися протипожежної безпеки, намагатися не допускати потрапляння соку рослин на відкриті ділянки тіла і одяг.
5. Використання ремедіаторів – запровадження нових видів рослин, які можуть бути використані для відновлення земель після знищення борщівника (високопродуктивні злаки – костриця, стоколос, або бобові культури – козлятник).
6. Використання покрівельних матеріалів впродовж 3-5 років.
7. Обробка гербіцидами гліфосатної групи (використання препаратів на основі ізопропіламінної солі гліфосату, калійної солі гліфосату) відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Перший раз – з початку відростання борщівника, другий– через 15-20 днів, обов’язково до цвітіння.
Біологічні властивості борщівника виключають можливість його повного знищення в результаті лише одноразового застосування гербіцидів. Після першої обробки і знищення вегетативної маси на цій же площі необхідне проведення повторної обробки для знищення сходів борщівника. При внесенні гербіцидів необхідно забезпечити не менше як 80% змочування рослини.
Зважаючи на те, що борщівник Сосновського спричиняє опіки при контакті з людиною, всі роботи з його знищення слід проводити в захисному одязі.
Не рекомендується:
1. Скошувати борщівник у період закінчення цвітіння і початку зав'язування плодів, тому що це не матиме ефекту, якщо тільки скошені рослини не будуть знищені відразу після скошування.
2. Залишати скошений борщівник покинутим на місці. Навіть насіння у фазі воскової стиглості борщівника здатне дати сходи.
3. Скошування борщівника у період осипання насіння з рослин, особливо у вітряну погоду.
4. Бути роздягненим або мати незахищені ділянки тіла. Краще використовувати водонепроникний захисний одяг.
5. Восени виконувати оранку на полях, зарослих борщівником, бо це буде сприяти нагромадженню насіння в грунтi.
Перша допомога при опіку борщівником Сосновського
Якщо все ж відбувся контакт із соком рослин, то необхідно:
- по можливості, в найкоротші терміни, промити уражені ділянки з господарським милом в проточній воді;
- промити (саме промити, а не протерти) уражені ділянки спиртовмісної рідиною (одеколоном, горілкою, спиртом), змастити обпечену поверхню протизапальним засобом одноразово (пантенол, олазоль, борний вазелін, уснінат натрію на ялицевому бальзамі; лініментсинтоміцин) і негайно закрити уражене місце від сонця кількома шарами тканини (одягом або пов'язкою);
- не розкривати пухирів, які утворились;
- у випадку значних пошкоджень шкіри на місці пухирів, які розкрились, наносять підсушуючу мазь (цинкову) і накладають стерильну пов’язку;
- звернутись до медичних установ. Якщо контакт відбувся в темний час доби і не вжито ніяких заходів, то при опроміненні шкіри на наступний день клінічні симптоми бувають такі ж, як і при ураженні вдень.
