Сергій Гвоздецький

Сергій Гвоздецький народився 15 червня 1986 року в Шацьку. Саме тут минули його дитинство та юність, тут він зробив свої перші кроки в житті, знайшов друзів і сформував характер, який згодом допоміг йому стати справжнім захисником України. У 2003 році Сергій закінчив Шацьку школу, а згодом здобув освіту в Шацькому лісному технікумі. З 2006 року проходив строкову військову службу у внутрішніх військах у Харкові. У 2008-у створив сім’ю. Разом із дружиною Таїсою проживав в Ужгороді, де виховував двох дітей.

Рідні згадують його як надзвичайно відповідальну, сумлінну й працьовиту людину. Він завжди якісно виконував будь-яку роботу. Працював на виробництві та пошті. Починав з найнижчих посад і, завдяки своїй працьовитості, наполегливості та відповідальності, поступово досягав вищих щаблів, здобуваючи повагу колег. Водночас Сергій ніколи не прагнув керівних посад, адже вважав за краще бути поруч із людьми та чесно виконувати свою справу. Захоплювався спортом, особливо любив футбол.

У лютому 2024 року Сергій Гвоздецький був мобілізований Ужгородським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Базову військову підготовку пройшов у навчальному центрі на Рівненщині. Під час навчання продемонстрував високий рівень підготовки, дисциплінованість та відмінні військові навички, завдяки чому потрапив до розвідувального підрозділу 42-ї окремої механізованої бригади. Служив радіотелефоністом військової частини А4667 та мужньо захищав Україну від російських загарбників. Згодом зацікавився керуванням безпілотниками й став одним із найкращих операторів дронів свого підрозділу. На Харківському напрямку Сергій ефективно виконував бойові завдання, нищачи ворога та його техніку. Отримав посаду старшого оператора дронів і став наставником для багатьох новоприбулих військовослужбовців. Його екіпаж вважався одним із найкращих у бригаді.

За мужність, професіоналізм, успішне знищення дороговартісної техніки ворога та особисту відвагу Сергій Гвоздецький був відзначений Міністерством оборони України. Також він отримав почесну відзнаку «Хоробре серце» за героїчний вчинок, коли допоміг українським воїнам вийти з ворожого оточення. Сергія поважали всюди – серед рідних, друзів, колег та побратимів. Він був людиною слова, на яку завжди можна було покластися.

За декілька тижнів до трагедії йому запропонували посаду сержанта взводу. Однак військовий відмовився, пояснивши, що хоче залишатися поруч із побратимами та безпосередньо на передовій боротися з ворогом. Під час одного з бойових виїздів Сергій Гвоздецький отримав важке поранення внаслідок удару ворожого дрона. Після довгої боротьби за життя та численних операцій 23 червня 2025 року його серце зупинилося. У Героя залишилися мати, дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Після смерті захисника побратими говорили, що їм дуже бракуватиме Сергія. Він був воїном, який бездоганно виконував свій обов’язок, умів побачити ціль там, де інші її не помічали, і завжди залишався надійною опорою для свого підрозділу. Світла пам’ять про Сергія Гвоздецького назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав його як мужню, щиру і віддану Україні людину. Його життя стало прикладом справжнього патріотизму, самопожертви та любові до Батьківщини.

Поховали Сергія Гвоздецького 30 червня 2025 року з військовими почестями на Пагорбі Слави м. Ужгород.

Читайте також:

Небесний легіон поповнив військовослужбовець Сергій Гвоздецький

В Ужгороді попрощалися з 39-річним захисником Сергієм Гвоздецьким