Олександр Мегель

Олександр Мегель народився 8 лютого 1985 року у м. Запоріжжя в родині шачан Сергія та Алли Мегель.

У 19996 році родина переїхала в селище Шацьк. Олександр навчався у Шацькій середній школі. Закінчив Херсонський морський коледж, де отримав фах "Навігація та управління морськими судами". Працював на круїзних лайнерах.

Служив в армії у військах елітного морського спецназу.

Мав хист до малювання і невдовзі вирішив зробити хобі своєю професією. Закінчив Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Працював дизайнером, писав картини, оформлював великі приміщення настінними розписами. Викладав живопис дітям у школах, центрах опіки про дітей з проблемних родин.

Олександр був переконаним християнином, активно служив Богу і одного разу потрапив з церковною місією у будинок-інтернат для дітей з важкими формами інвалідності. Ця подія радикально змінила його життя. Саша казав:

«Відтепер моя мрія – щоб таких інтернатів у моїй країні не було».

Разом із командою однодумців з церкви Олександр почав будівництво будинку підтриманого проживання “Миродім”. Згодом зрозумів, яка це непроста справа й вступив на магістратуру Українського католицького університету за спеціальністю “соціальна робота”. Писав наукову працю про етапи побудови і відкриття будинку підтриманого проживання. А тим часом доглядав лежачого інваліда-безхатька, прийнявши його у свій дім і своє серце як брата. Дуже горював, коли Максим помер, але радів, що той встиг охреститись.

Повномасштабна війна перервала будівництво “Миродому”. Олександр став координатором гуманітарного хабу для переміщених осіб в церкві “Храм миру” у Києві. Команда допомагала людям виїхати з окупованих територій, давала прихисток і турботу, забезпечувала всім необхідним і відправляла на Захід. Через місію пройшли більше 2000 людей.

У лютому 2023 року Олександр був мобілізований. Пройшов навчання і через 3 дні по прибуттю в бригаду був направлений на фронт. Побратими дали йому псевдонім “Капелан”.

10 квітня 2023 року група штурмовиків, у складі якої був старший солдат  Олександр Мегель, обороняла приміщення 7 школи у центрі м. Бахмут. Прицільний постріл снайпера обірвав життя Олександра. Це був його перший бій.

Група відходила з позиції під обстрілом, забравши поранених побратимів. Тіла загиблих бійців залишились у захопленій ворогом школі. Родині офіційно повідомили, що Олександр зник безвісти. Лише 1 січня 2026 року під тиском незаперечних доказів і свідчень суд визнав, що старший солдат Мегель Олександр Сергійович загинув під час виконання бойового завдання.