Богдан Гвоздецький

Богдан Гвоздецький народився 28 жовтня 1988 року в селі Пульмо. Після закінчення 11 класів одразу пішов на строкову військову службу. Повернувшись додому, підписав контракт із Державною прикордонною службою України, якій присвятив майже 16 років свого життя. Служив на українсько-польському кордоні, охороняв державний рубіж у Шацькій громаді на кордоні з білоруссю. У 2016–2017 роках був учасником антитерористичної операції на сході України. У 2014 році Богдан одружився. Разом із дружиною Анною вони створили міцну сім’ю та виховували двох дітей – доньку і сина. Для них він був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Дітей дуже любив, ніколи не був надто вимогливим до них, завжди підтримував і оберігав.

Богдан був доброю, працьовитою та цілеспрямованою людиною. Особливо захоплювався технікою, любив мотоцикли та автомобілі, мав власний мотоцикл. Через постійну службу рідко бував удома, але коли приїжджав, не міг натішитися домашньою роботою, господарством і своїм захопленням.

З початком повномасштабного вторгнення Богдан Гвоздецький продовжив службу, охороняючи кордон на Рівненщині та в Шацькій громаді. У 2023 році був направлений на схід України, де виконував бойові завдання в районі Мар’їнки Донецької області. Про службу розповідав мало, а дружині завжди казав, що в нього все добре.

Востаннє він пішов на бойове завдання в неділю. Уже незабаром мав їхати додому, на Волинь. Та з того останнього виходу не повернувся. У понеділок, 26 червня 2023 року, Богдан загинув... Родина отримала офіційне повідомлення від Державної прикордонної служби про його загибель. В підрозділі, де він служив, сподівалися, що тіло Героя вдасться евакуювати, однак через стрімкий наступ ворога на позиції цього зробити не вдалося. Територія, де загинув Богдан, нині перебуває під окупацією.

Тому родина переживає особливо тяжкий біль – маючи підтвердження загибелі, рідні досі не змогли поховати свого захисника. Під час кожного обміну тілами дружина надіється, що Богдан повернеться додому хоча б для останнього спочинку на рідній землі. Щоб зберегти пам’ять про свого Героя, родині довелося звернутися до суду для офіційного визнання факту його загибелі. Це був важкий, але необхідний крок, аби ім’я Богдана Гвоздецького назавжди залишилося в історії та пам’яті громади і України.

...Після нього залишився телефон, на який ще довго телефонували друзі та побратими, не знаючи про його загибель. Ці дзвінки ставали ще одним нагадуванням про людину, яку поважали, цінували й любили. Світла пам’ять Богдану Гвоздецькому – воїну, прикордоннику, чоловікові, батькові та справжньому патріоту України.